ЦЕНТРОМ ПАТРІОТИЧНОГО ЗДВИГУ СТАЛА СПРИНЯ

Починаючи з 1992-го, щороку у липневі дні члени організацій та партій національно-патріотичного спрямування, громада нашого підкарпатського краю урочисто вшановує тих українських патріотів, які у вирі воєнних лихоліть на теренах Сприні зібралися для проведення Великого Збору і об'єднання усіх національно-визвольних сил у єдиний фронт для виборювання української державності. Утворена тоді Українська Головна Визвольна Рада очолила боротьбу проти німецького, а згодом і радянського окупаційних режимів.

Не винятком у проведенні святкових заходів став і цей рік. Відзначення 66 річниці створення УГВР, завдяки активній діяльності районного та обласного оргкомітетів, пройшло на належному рівні.

Вже традиційно, урочистості розпочалися зі Самбора. На вул. Степана Стебельського - сотника УПА на псевдо "Хрін", вишикувалися стрункі лави самбірських, старосамбірських та рудківських пластунів, члени місцевої молодіжної та спортивної референтур КУНу і організації "Міжнародний союз козацтва" Самбора та Старого Самбора. Перед тим, як відбувся урочистий вимарш, до ветеранів, городян, молоді звернулися голова районного оргкомітету святкування Ігор Максимів та член обласного проводу КУНу Василь Спаньчак. Не забувати бійців УПА, справжніх патріотів України, які зі зброєю в руках піднялися на захист України, гідно шанувати пам'ять про них - таким був основний мотив коротких виступів.

Опісля велика овтоколона, доповнена синьо-жовтими стягами, вирушила у бік Сприні. Дорогою перша зупинка - у Чукві. Саме там діє відомий на теренах району, на Львівщині і в Україні музей національно-визвольних змагань. На огляд експонатів кожного емоційно налаштував спів місцевих школярів та соло знаного виконавця народних і класичних творів Ярослава Надуличного, промови Чуквівського сільського голови Михайла Попика та члена головної булави Всеукраїнського братства вояків УПА Миколи Петрущака.

Між іншим, згаданий музей продовжує розвиватися, експонатів більшає. «Фонди поповнюються літературою, зразками вишивок тощо. Маємо більше біографічної інформації про президента УГВР Кирила Осьмака. Для потреб музею додатково задіяно ще одну, третю кімнату. Екскурсійні групи приїздять до нас не лише з Прикарпаття, але навіть Чернігівщини, Сум», - розповіла про будні закладу директор Руслана Надулична. А ще, порівняно недавно призначений керівник висловила подяку ініціатору створеня музею Михайлові Філю, який доклав чимало зусиль для того, щоби увічнити у Чукві подвиг повстанців.

Автоколона зупинялася і у Блажеві, біля могили  повстанцям, і у Волі Блажівській, де споруджено Пам'ятний знак борцям за волю України, що склали голови у нерівній боротьбі. Блажівський сільський голова Володимир Пукаляк розповів членам молодіжних організацій про декого з героїв, про той тернистий шлях боротьби, на вівтар якого справжні українські патріоти віддали найцінніше - життя. У тихій молитві схилили голови і юні, і сивочолі ветерани, які у цю мить згадували усіх своїх побратимів, полеглих на полі бою за незалежну Українську Державу.

Врочисто ветеранів і членів місцевих молодіжних організацій зустрічали у Зворі. Біля храму Преображення Господнього Миколі Петрущаку вручила хліб-сіль бібліотекар Марія Кішка. Разом з директором місцевого Народного дому вона приготувала зі школярками Василиною Співак, Веронікою Білою, Яною Сташків та Христиною Кішкою віршовану композицію.

Біля цієї церкви у братській могилі поховано сорок повстанців. Місцевий парох о. Роман Шестак відслужив панахиду за загиблими і закликав присутніх пам'ятати, ніколи не забувати ці святі для кожного українця місця.

Доречним став виступ голови "Просвіти" Самбірщини Олександри Сумарук. Головна просвітянка наших теренів повідомила, що нещодавно отримала копії фотографій, зроблених 30 червня 1941 року, у день відновлення української влади у Самборі. Інші світлини - ілюстрація розкопок на березі Дністра і перепохованням наших краян, невинно замордованих енкаведистами у час першої більшовицької окупації у 1939-1941 роках. Кожен з присутніх міг оглянути ці фото, а зацікавлені матимуть таку нагоду, звернувшись до Олександри Орестівни безпосередньо у Самборі. Ідентифікація людей на світлинах може стати важливою не лише для окремих родин, але й загалом історії нашого краю.

Основний захід урочистого відзначення 66-річчя створення УГВР відбувся у Сприні, на території спортивно-туристичного оздоровчого комплексу "Прикарпаття" ім. Кирила Осьмака - місцевості, у якій влітку 1944-го відбувався Великий Збір і закладалися підвалини української державності.

Після панахиди за загиблими воїнами УПА і творцями УГВР, до громади звернувся отець-декан УГКЦ Богдан Добрянський. Він говорив про великий державотворчий чин, здійснений 66 років тому у Сприні, який полягав в об'єднанні усіх  патріотичних сил перед загрозою нацистського і більшовицького ворога, а ще священик згадав про сьогодення: розрізненість політичних сил, відсутність єдиного провідника нації, збайдужіння. Замість об'єднання, державні мужі і далі займаються окозамилюванням.  Нині є велика потреба у тому, щоби пробудився український дух і повів громаду до справді незалежної України, з її гідним місцем серед інших європейських країн.

Потім на сцену неподалік монумента творцям УГВР, спорудження якого завершується, вийшла пластова молодь. Відбулося урочисте складання присяги, яку члени цієї організації проводять вже традиційно, починаючи з 1992 року. Місце її складання обрано не випадково. Адже серед творців УГВР, як і серед стрільців та командирів УПА різних щаблів було чимало вихованців Пласту. Чи не найяскравішим прикладом став член пластового куреня "Чорноморці", генерал-хорунжий Української повстанської армії Роман Шухевич, посмертно нагороджений найвищою пластовою нагородою - Залізним хрестом за геройський чин.

Ведучий свята, очільник товариства "Лемківщина" і активіст КУНу Михайло Шпак по черзі надавав слово кожному з промовців, яких було зо два десятки. До громади звернулися керівники Братства ОУН-УПА, спілки політв'язнів, обласної «Просвіти» Ярослав Пітко, представник козацької організації, ВО "Свобода", перший заступник голови обласної ради, міські голови Самбора та Дрогобича Михайло Кіт та Гук. Усі ці виступи були доволі схожими, і зводилися до попередження про нові небезпеки для незалежної України, заклику про єдність, потребу виховання підростаючого покоління та гуртування довкола єдиного державного прапора. Усе це звучало дещо дивно на тлі різнокольорової партійної символіки, що засвідчувала далеку від об'єднавчих процесів сучасну ситуацію.

А  серед перших говорив голова районнї ради Ігор Максимів, який, як голова оргкомітету святкування, доклав значних зусиль для вшанування важливої в нашій історії дати. Не словом, а ділом він показав приклад, як сьогодні повинен чинити кожен, кому і справді дорога українська історія, теперішнє і майбутнє країни. Дієві кроки зробив Ігор Ярославович і щодо відзначення загальнодержавних свят під державним прапором. "Районна рада придбала 70 синьо-жовтих прапорів, і вони сьогодні - в туках пластунів. Важливо, щоби в майбутньому кожен з нас прийшов у Сприню під таким стягом. Тоді й продемонструємо, що по-справжньому усвідомили той чин об'єднання нації, який продемонстрували нам наші попередники 66 років тому на цій підкарпатській землі", - сказав Ігор Ярославович.

Слід згадати ще один виступ, який став доволі вдалою ілюстрацією сьогодення і тих "здобутків", яких досягли протягом двох десятків років незалежності недолугі українські політики. До громади звернувся уродженець Сприні, керівник Асоціації українців Португалії "Собор" Олег Гуцько: "Від української громади у Португалії низько схиляю голову перед тими, хто боровся і загинув за нашу свободу. Тут, в Україні, складно, бо політики красиво говорять, але малло роблять. Внаслідок цього, ми розбудовуємо українську громаду за кордоном. Там, в Португалії, - понад 10 суботніх шкіл: у них - портрети С. Бандера, Р. Шухевича. Для нас вони - національні герої. Тому там у нас не все так погано. Робимо все можливе, щоби наші діти любили Україну, яку навівть не бачили. Адже народжені за кордоном. Сприня для мене - святе місце, бо тут живу. Але складаю "подяку" тим, хто тут вирубує ліси, занедбує дороги. Просив би очільників області їздити не лише Львовом, але й дорогою через Монастирець. Розумію, що вирубка лісу - заробіток грошей, але, може, ліс нам ще пригодиться?! Погляньте, скільки молоді сьогодні у Сприні. Здається, їм теж десь треба проходити вишкіл".

Святоковий настрій позавчора у Сприні панував довго. Після урочистої частини і промов перед громадою виступили хорові колективи "Нескорені" та "Повстанець", при вході у СТОК "Прикарпаття" ім. К. Осьмака більшого колориту святу додавали народні музики з Бабини, а члени громадської організації "Міжнародний союз козацтва" пригощали усіх бажаючих кулішем. Добре, що цього року у проведенні святкових заходів сприяла погода. От, шкода лише, кількість людей, які побували минулої неділі у Сприні, не була такою великою, як минулоріч. Такі події, як відзначення річниці створення УГВР, без сумніву, вартують більш чисельного всенародного здвигу.

Юрій ЛЕСЬКІВ (За матеріалами газети "Голос Самбірщини" від 13 липня 2010 року).